“Хліба і видовищ” вимагали жителі Риму у імператорів, і вони змушені були платити за право спокійно володарювати, без бунтів та повстань. Римська імперія трималась на силі легіонів, влада Риму трималась на “ хлібі і видовищах”. Народ – це раби , і він не повинен думати, він повинен знати, що все стабільно добре – він має що їсти, на роздуми він не матиме часу – є видовища. Той імператор, що відмовився платити за це – занапастив Римську імперію.

З раннього дитинства нас нашпиговують різноманітними знаннями, щодня на нас виливають потік інформації, значно більший ніж ми можемо обробити і зрозуміти. Будь-якими засобами – вихованям, школою, інститутом, газетами, телебаченням, інтернетом. Але що саме? Чи потрібно воно? Чи правдиве воно? ....

Умови відомі : Роздрукуй цю листівку в кількості 40шт. і розклей у своєму районі. Ти обовязково отримаєш щастя... або нещастя у вигляді мусора ппсника :)

Между египетскими пирамидами и набором матерных слов много общего. И то, и другое - проявление вопиющего хамства.

Когда Богу приходилось очищать землю от всякой мерзости, в потоках проливного дождя захлебнулись все развращенные граждане. Только восемь человек получили право на спасение: Праведный Ной с тремя сыновьями, его жена и невестки. Как известно, Ковчег Ноя представлял собой сплошной плавающий зоопарк, где было много работы и мало места. После долгих мытарств спасенное семейство выбралось на сушу. Только теперь их было девять человек. Младший сынок Ноя - Хам успел расплодиться. В то время, как все члены экипажа, пораженные трагедией, чистили навоз, экономили воду и берегли продукты, Хам забавлялся прелестями жены и требовал дополнительный паек на содержание приплода. Когда Хам окончательно обнаглел и насмеялся над родным отцом, все его потомство получило проклятие от Ноя на вечно рабское положение.

 “Город забирает силы у сильных людей, и делает их слабыми” к/ф “Брат”

 Рівне попрощалося з міським головою Віктором Чайкою, що впродовж багатьох років керував містом. На могилі його соратники, зами-колеги і опоненти стояли з журливими обличчами і сумними промовами, та......

  Кліп знімався за участю БРАТСТВА і не тільки. Всі дійові особи реальні. Події не вигадані.

Кліп про Братство можна переглянути тут

На проспекті Перемоги у Києві я спостерігав одну з останніх в історії перемогу пролетаріату над буржуазією. “Запорожець” врізався у “шестисотий” мерседес. Свідки і потерпілі відчули себе ніби в середині анекдоту. Як ригорист, я одразу захотів перетворити анекдот на байку. Байка – це анекдот зіпсований мораллю (подібно до людини, яка, за висловом когось з антиків, суть душонка обтяжена трупом). Мораль банальна, як і належить байці: всі анекдоти коли-небудь здійснюються (і як будь-яка банальність це не істинно бо істина завжди вражає. Вірні речі бувають нецікавими, але істина не буває нудною).

Змій Горинич – улюблена тварина українського заповідника. Мудрому китайському дракону з ним важко зма­гатися, а дикому російському ведмедю - тим більше. Ця могут­ня рептилія, ігноруючи казкові стандарти, має не три голови.

Незважаючи на свою простакуватість, наш Горинич - істота досить розумна: завбачливо озброївшись головою кожного українця, він забезпечив собі відносну безпеку. Він прижився в нас із часів татарської навали або раніше - з того самого моменту, коли ми усвідомили, що щира рівність - це колек­тивне свавілля, а право народного звичаю - краще за всяку іншу законність.

В iсторiографiї iснує два пiдходи до вирiшення проблеми iснування iсторичного зв'язку мiж Вiйськом Запорозьким Низовим i Революцiйною Повстанською Армiєю України /махновців/ (РПАУ/м/). Перший, що поширився в середовищі зарубіжної історіографії зводиться до тенденцiї вважати махновських повстанців нащадками i продовжувачами iдей Запорожжя. Першим цю тезу аргументовано висловив історик В.Дубровський¹, спеціаліст з історії селянських рухів ХІХ ст. Згодом її, з деякими варіаціями, підтримували як автори спеціалізованих монографій присвячених махновському рухові (М. Палій² та О.Скирда³), так і спеціалісти "радянологи", наприклад Е.Карр⁴.

Роздрукуй цю листівку в кількості 40шт. і розклей у своєму районі. Ти обовязково отримаєш щастя... або нещастя у вигляді мусора ппсника :)

Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна — Лівобережна, Правобережна, Слобожанщина — в 60—70-ті роки XVII ст. не знала людини, яка б могла зрівнятися популярністю з Іваном Сірком. Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.

Боєва тактика Української Повстанської Армії це - партизанка, яка основно різниться від нормальної боєвої тактики регулярних армій. Бо, коли основою боєвих дій регулярних армій є пересування фронтових позицій, проривання фронту противника, окупація при помочі пересунення фронтів все нових теренів і забезпечення свого панування на них, або, в випадку оборони, плянове пересування фронту ціною віддачі певних теренів, тобто коротко, - коли основою тактики регулярної армії є фронтові бої, то, як це схоплює комуністично-китайський ватажок Мао Тсе Тунг, - "тактика партизанської війни повинна спиратися на елементах ініціятиви, рухливости, плянування і зачіпних дій, в достосуванні до положення ворога, властивостей терену, комунікаційних засобів, атмосферичних умов, сили партизан, і населення в окресленому часі і місці, - на елементі маневрування, себто на униканні сильних місць ворога і атакуванні слабих, запевненні собі свободи удару та відступу, даванні боїв коротких, зі скорим вислідом, як теж - у випадку чисельної переваги ворога, - на діянні згідно з принципом: відступати, коли ворог атакує, непокоїти його, коли він відпочиває, вдаряти на нього, коли він вичерпаний, та переслідувати його, коли він відступає".

Нам необхiдно бути гранично уважними, щоб, побачивши лицем до лиця заворожуючу постать Юди, його приємну посмiшку i привабливий погляд, почувши його лицемiрнi слова про любов, дружбу i мир, – не розгубитися i не зазнати фатального падiння. По плодах його можемо ми розпiзнати його – хто вiн є. Плоди його гiркi й липкi, гiркота їх викликає отруєння всього органiзму i спричиняє появу ракових клiтин – потворних грiховних новоутворень. Цей духовний рак, подiбний до однойменної хвороби тiла, дає страшнi метастази, що досить швидко уражають найважливiшi органи духовного життя – так загибають не тiльки окремi члени Церкви, але й цiлi Помiснi Церкви. Юда, користуючись легковажнiстю i легкодухiстю бiльшостi християн, переможно крокує по землi, готуючи прихiд мерзенного Антихриста...

Свобода, наче зміїна отрута, корисна лише у малих дозах. Людський розум не приймає абсолютної свободи. Він здатний розвиватися лише у режимі обмежень, тому що в основі будь-якого пізнання є прагнення недозволеного.

Ми бажаємо всього, чого НЕМОЖНА. Свого часу Бог звернув увагу на цю властивість. Щоби Адам не помер ідіотом, Той придумав заборонений плід і ледве не відбив йому нирки за перше академічне досягнення. Так було забезпечено постійний прогрес.